Тренінгове заняття "Чи справді молодим людям потрібен окремий простір у громаді, чи це лише безпідставні витрати коштів?"
Сьогоднішній день зустрічі з учасниками й учасницями ініціативи з ненасильницьких дебатів був сповнений енергії, чесності та глибоких роздумів. Разом із підлітками ми занурилися у надзвичайно важливу тему: чи справді молодим людям потрібен окремий простір у громаді, чи це лише безпідставні витрати коштів?
І почалося все не з суперечок і доказів, а з тепла. З простого запитання: "Який символ зараз відображає твій настрій?" Хтось був як сонце, хтось — як хмара, а хтось — як хвиля, що набирає сили. Потім ми рухались, сміялись, знаходили спільне в простих речах: у любові до музики, домашніх улюбленців, чаю, TikTok і навіть… НМТ 😅
А далі — про серйозне, але без криків і образ.
Ми познайомилися з методом ненасильницької комунікації — тоді, коли сперечаєшся, але не з метою перемогти, а щоб зрозуміти. Говорити «мені важливо…», а не «ти завжди…» — це нова мова поваги. І ми спробували нею говорити 💬
🎯 Вправи "Чотири кути", "Емоційний термометр" та "м’яч-аргумент" перетворили серйозну дискусію на простір для реального слухання. Було сміливо. Було чесно. Було по-дорослому.
А потім — дебати. Але незвичайні.
Без тиску, без сарказму. З емпатією. З внутрішнім "Я чую тебе". І знаєте що? Це спрацювало. Учасники перефразовували аргументи опонентів, будували діалог, а не барикади.
💡 Найціннішим було бачити, як з обох боків народжувалися не тільки "за" чи "проти", а ще й розуміння, що простір для молоді — це не просто кімната з пуфами і Wi-Fi, а можливість бути почутими, розвиватися, творити і брати відповідальність.
Наприкінці ми стали у коло. І з рук в руки, з очей в очі передавали енергію:
"Я можу слухати з емпатією."
"Я можу говорити без агресії."
